«В сім’ї вольній, новій, ми тебе не забули, Тарасе…»
Українська земля багата на талановитих митців, художників, істориків, але є й такі непересічні постаті, які, відійшовши у вічність, залишили величезний, безцінний спадок. Саме 200 років тому народився видатний український письменник, поет, художник, громадський діяч, філософ, фольклорист, етнограф, історик – Тарас Григорович Шевченко. Він залишив після себе багату спадщину. На його творах виросло не одне покоління українців.
Щороку 9 березня українці святкують День народження Тараса Григоровича Шевченка, символа Української держави.
Тарас Шевченко народився 25 лютого (9 березня за нов ст.) 1814 року у с. Моринці (нині Черкаської області) в закріпаченій селянській родині.
Творчість великого поета внесла в українську літературу незнане багатство тем, жанрів і формальних особливостей. Поєднавши у своїх поетичних творах живу розмовну мову з словесно-виразовими засобами книжної мови, Шевченко підніс українську літературну мову на новий, якісно вищий ступінь. У поетичних творах Шевченкова українська мова набула незвичайного багатства барв та відтінків, а також можливостей передачі не тільки найтонших настроїв, почуттів і думок, а й глибоких філософських та політично-суспільних узагальнень.
Найбільшим меморіальним комплексом, присвяченим Кобзареві, є Шевченківський національний заповідник на місці поховання поета на Тарасовій горі у Каневі. Національний музей Тараса Шевченка знаходиться у Києві, його філіалом є Літературно-меморіальний будинок-музей. У Торонто, існує музей, присвячений виключно Шевченківській тематиці. У галузі літератури щорічно присвоюється Шевченківська премія – одна з найпрестижніших відзнак України.
Ти слухав Кобзаря?
Ти чув його печаль,
Що піснею лилася з-під струн?
Горіла, мов зоря, і сяяла, як жар,
Висока пісня кобзаревих дум.
«Думи мої, думи…».
Людям із порушенням зору
